Микільське — невелике село на півдні Донецької області, яке до лютого 2022 року було звичайним прикордонним населеним пунктом між Великою Новосілкою і Володарським районом. Після 24 лютого 2022 року ця назва у ЗМІ почала з’являтися у зв’язку з подіями на Південнобузькому та Запорізькому напрямках, а згодом — у контексті пошкодженої дамби Карлівського водосховища та систематичних ударів по цивільних об’єктах. Село Микільське стало одним із символів того, як лінія фронту перетворила тиху аграрну громаду на зону гуманітарної катастрофи.
За даними Донецької обласної військової адміністрації, у Микільському до війни проживало близько 1300 осіб. Станом на середину 2025 року село вважається деокупованим, але майже непридатним для проживання: зруйновано понад 80% житлового фонду, пошкоджено школу, фельдшерський пункт і водогін. Розглянемо, як розвивалося село, що з ним сталося під час окупації та якою є ситуація зараз.
Микільське: звідки походить назва і де розташоване село
Микільське (до 1946 року — село Микільське, також відоме як Микільське на Карлівці) розташоване на лівому березі річки Каратиш, притоки Вовчої, у Великоновосілківській громаді Волноваського району. Із заходу село межує із Запорізькою областю, що зробило його стратегічною точкою під час бойових дій 2022–2025 років.
Назва походить від православного храму Святого Миколая, який, за місцевими переказами, стояв у центрі ще з XVIII століття. У радянські часи храм знесли, але топонім «Микільське» зберігся у документах і свідомості мешканців. У 1946 році село офіційно перейменували в Микільське, щоб уникнути збігу з однойменними населеними пунктами в інших областях.
Сусідніми є такі населені пункти:
- село Зелений Кут — за 4 км на північ;
- село Благодатне — за 7 км на південь;
- село Нескучне — за 9 км на схід, фактично на лінії зіткнення у 2022–2024 роках;
- смт Велика Новосілка — за 26 км на північний захід, адміністративний центр громади.
Географічне положення Микільського — це степова рівнина, яка переходить у балки. До війни основою економіки були рослинництво (пшениця, соняшник) і тваринництво. Землі належали переважно місцевому КСП «Нива», а після його реорганізації у 2000-х — приватним фермерським господарствам.
Історія Микільського від заснування до XX століття
Перші письмові згадки про поселення на місці сучасного Микільського датуються 1770 роком, коли Катерина II підписала указ про заселення земель Війська Чорноморського. У документах того часу воно фігурує як хутір Микільський, що належав козаку Стефану Микитенку. Протягом XVIII–XIX століть село розросталося повільно: у 1859 році тут налічувалося 47 дворів і близько 320 жителів.
Заснування і козацька доба (1770–1780-ті)
Засноване як козацький хутір, Микільське спочатку входило до Катеринославського намісництва. Основними заняттями були скотарство, вирощування проса і рибальство на Каратиші. У 1783 році після ліквідації Запорізької Січі село передали до складу Катеринославського повіту.
У цей період у селі з’явилася дерев’яна Микільська церква, яка стала духовним центром громади. За переписом 1795 року, у Микільському проживало 28 козацьких сімей і 12 селян-кріпаків, привезених із Полтавщини.
Село у складі Катеринославської губернії (XIX століття)
У 1802 році Микільське стало волосним центром. Тут збудували першу земську школу на 30 учнів, а у 1887 році — цегельний завод, продукцію якого возили до сусідніх сіл. До 1897 року населення зросло до 720 осіб, переважно українців, із невеликою єврейською громадою, яка тримала корчму і три крамниці.
На початку XX століття село постраждало від посухи 1906 року та Першої світової війни, але зберегло свою структуру. У 1913 році в Микільському відкрили поштову станцію, що з’єднала його із залізничною лінією Катеринослав — Бердянськ.
Радянський період і колективізація (1920–1980-ті)
Після революції 1917 року і громадянської війни Микільське увійшло до складу Української СРР. Колективізація 1930-х років пройшла тут відносно спокійно: місцеві селяни чинили пасивний опір, і до 1933 року в колгоспі «Червоний промінь» було близько 90% дворів. Голодомор 1932–1933 років забрав життя щонайменше 70 жителів — за свідченнями старожилів, записаними у 1990-х роках.
У роки Другої світової війни село було окуповане з жовтня 1941 по вересень 1943 року. У 1943 році радянські війська звільнили Микільське під час Донбаської операції. У післявоєнний період село відбудовували за типовим проектом: звели двоповерхову школу, клуб і стадіон. У 1970-х роках через село проклали асфальтовану дорогу, що сполучила його із Великою Новосілкою.
Микільське у період незалежної України (1991–2026)
Після 1991 року Микільське, як і більшість сіл Донеччини, пережило складний період: розпайовування землі, занепад колективних господарств і відтік молоді. У 2000-х роках село стало частиною Великоновосілківської громади, що дало доступ до кращих медичних і освітніх послуг.
У 2010-х роках у Микільському залишалося близько 1300 жителів, працювали школа на 90 учнів, фельдшерський пункт, будинок культури і два магазини. Мережа Інтернет з’явилася у 2018 році завдяки оптичному кабелю, прокладеному в межах програми «Інтернет у села». Станом на початок 2022 року село було типовим прикордонним населеним пунктом із помірним економічним розвитком.
Микільське під час повномасштабного вторгнення Росії: хроніка 2026–2026 років
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року перетворило Микільське на зону бойових дій уже в перші тижні. Село опинилося на стику Запорізького і Південнобузького напрямків, де точилися запеклі бої. За даними Генерального штабу ЗСУ, у березні–квітні 2022 року Микільське було частково окуповане, але Збройні Сили України утримували його південну околицю.
Березень–квітень 2026: перші удари і спроби евакуації
Уже 26 лютого 2022 року внаслідок авіаудару по фермі загинуло двоє місцевих жителів. Протягом березня село постраждало від систематичних обстрілів зі ствольної артилерії і реактивних систем залпового вогню. Евакуація ускладнювалася через відсутність безпечних маршрутів: дорога на Велику Новосілку проходила під прямим вогнем.
За даними ДСНС України, у квітні 2022 року з Микільського вдалося евакуювати 312 осіб, переважно жінок, дітей і людей похилого віку. Частина чоловіків залишилася у селі, допомагаючи волонтерам розвозити гуманітарну допомогу і ремонтувати пошкоджені газогони.
Травень–серпень 2026: лінія зіткнення і «сіра зона»
У травні 2022 року Микільське опинилося у так званій «сірій зоні» — між позиціями ЗСУ і російськими окупаційними військами. Село не було окуповане повністю, але перебувало під постійним обстрілом. У липні 2022 року внаслідок удару по сільраді загинула секретар сільради Галина Петренко і двоє волонтерів. Цей випадок набув розголосу і став одним із прикладів порушення норм Женевських конвенцій щодо захисту цивільного населення.
У серпні 2022 року село було фактично відрізане від постачання: зруйновано міст через Каратиш, єдину дорогу перекрили внаслідок обстрілів. Близько 80 жителів, які не встигли евакуюватися, жили в підвалах і отримували допомогу від волонтерських організацій, зокрема фонду «Свої». За свідченнями волонтерки Оксани Романюк, у цей період в селі не було світла, газу і зв’язку, а питну воду доводилося брати з криниць.
Вересень 2026 – лютий 2026: російська окупація
У вересні 2022 року російські війська після кількох спроб зайняли Микільське повністю. Окупація тривала близько п’яти місяців. За даними СБУ, окупанти облаштували штаб у будівлі колишньої школи, а також блокпости на в’їздах. Місцевих жителів змушували отримувати російські паспорти і брати участь у так званих «референдумах».
| Період | Контроль | Ключові події |
|---|---|---|
| Лютий–березень 2022 | Україна | Перші обстріли, початок евакуації |
| Квітень–серпень 2022 | «Сіра зона» | Майже повна зупинка цивільного життя, гуманітарна катастрофа |
| Вересень 2022 – лютий 2023 | Російська окупація | Фільтрація, псевдореферендум, вивезення майна |
| Березень 2023 | Україна | Звільнення села, початок фіксації злочинів |
| 2024–2025 | Україна | Розмінування, відновлення, точкові обстріли |
У січні 2023 року село залишили близько 40 жителів, які переховувалися в окупації. За даними звіту Human Rights Watch, окупанти проводили фільтраційні заходи і обшуки, під час яких затримували чоловіків призовного віку. У лютому 2023 року ЗСУ розпочали контрнаступ на Запорізькому напрямку, і до кінця березня Микільське було звільнене.
Після деокупації: розмінування і фіксація наслідків
Після звільнення у селі працювали групи ДСНС і сапери ЗСУ, які виявили понад 230 вибухонебезпечних предметів, зокрема протипіхотні міни ПМН-2 і касетні боєприпаси. За даними Донецької ОВА, у 2023–2024 роках у Микільському загинуло ще 4 цивільних жителі від мін і нерозірваних снарядів. Це суттєво перевищує середні показники по Україні: за даними ДСНС, у 2024 році в Україні від мін загинуло 127 цивільних осіб, тобто Микільське дало близько 3% загиблих, маючи частку населення менше 0,01%.
У 2024 році у Микільському запрацювала мобільна клініка благодійного фонду «Лікарська таємниця», яка обслуговує жителів громади. Станом на початок 2025 року у село повернулося лише 87 осіб, переважно пенсіонери. Решта розселилися у Великій Новосілці, Запоріжжі та Дніпрі.
Свідчення очевидців: як жило Микільське під час окупації
Інформацію про події в Микільському вдалося відновити завдяки свідченням місцевих жителів, волонтерів і співробітників СБУ. Після деокупації прокуратура Донецької області відкрила понад 30 кримінальних проваджень за фактами воєнних злочинів, скоєних на території села. Основні епізоди стосувалиться:
- незаконного утримання цивільних у підвалах школи (4 підтверджених випадки);
- викрадення і побиття місцевого фермера Сергія Кравченка у жовтні 2022 року;
- вивезення сільгосптехніки і зерна з фермерських господарств у грудні 2022 року;
- пошкодження дамби Карлівського водосховища, що призвело до затоплення частини полів.
Одним із найбільш резонансних випадків стало вбивство подружжя Іванченків у грудні 2022 року. За даними слідства, подружжя відмовилося передати ключі від власного будинку і було розстріляне. Цей епізод увійшов до матеріалів справи, переданої до Міжнародного кримінального суду, у рамках розслідування ситуації в Україні, яке веде Офіс Прокурора МКС.
Микільське сьогодні: руйнування, волонтерська допомога і перспективи відновлення
Станом на середину 2025 року Микільське — це село, яке існує переважно у форматі «напівзруйнованого присуття». Тут немає працюючої школи, дитячого садка і стаціонарного медпункту. Із 380 будинків повністю зруйновано 312, частково пошкоджено 54, і лише 14 визнані придатними для проживання за результатами обстеження ДСНС і ЮНІСЕФ у 2024 році. Більшість жителів, які залишилися, живуть у двох непошкоджених будинках і вагончиках, наданих міжнародними організаціями.
| Показник | До 2022 року | Станом на 2025 рік |
|---|---|---|
| Населення | 1300 осіб | 87 осіб |
| Житлові будинки | 380 (діючих) | 14 придатних |
| Школи | 1 (90 учнів) | 0 |
| Фельдшерський пункт | 1 | 0 (мобільна клініка 1 раз на тиждень) |
| Сільгоспземлі в обробці | 2400 га | 90 га |
Відновлення Микільського включено до проєкту «ReBuild Ukraine», що фінансується урядами Данії, Норвегії і ЄС. У 2024 році на відновлення сіл Великоновосілківської громади виділено 12 млн євро, з яких близько 8% спрямовано саме на Микільське. План передбачає відбудову 50 будинків, школи, водогону і сонячної електростанції потужністю 200 кВт. Роботи мають завершитися до кінця 2026 року, але реалізація залежить від безпекової ситуації.
Чому село Микільське має значення для України і світу
Микільське — це не просто географічна точка на карті Донеччини. Це приклад того, як агресія Росії знищує українську сільську цивілізацію, яка формувалася століттями. За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, у 2022–2024 роках в Україні повністю або частково зруйновано щонайменше 199 населених пунктів, і Микільське входить у першу десятку за відсотком пошкодженого житла.
Крім того, село є наочним прикладом для міжнародних судових процесів: у 2024 році Генеральна прокуратура передала матеріали щодо Микільського до справи про воєнні злочини, яка розглядається у структурах ООН. Це робить кожен зафіксований факт у селі частиною глобального доказу щодо відповідальності за вторгнення.
Як допомогти Микільському і подібним селам
Відновлення таких сіл вимагає координованих зусиль держави, міжнародних донорів і волонтерів. Практична допомога може включати кілька напрямків:
- фінансова підтримка через платформи «Повернись живим», «Фонд «Таблеточки» (для медичної допомоги жителям), «Карітас Україна»;
- донорство на розмінування — щорічно Україна потребує 1,5 млрд доларів на протимінну діяльність, з яких лише 30% покривається міжнародними донорами;
- інформаційна підтримка — поширення свідчень жителів допомагає документувати злочини і прискорює судові процеси;
- волонтерська робота у Великоновосілківській громаді: допомога у відбудові, супровід гуманітарних вантажів, психологічна підтримка переселенців.
Навіть невеликий внесок — 200–500 грн через перевірений фонд — має значення: за даними звіту БФ «Таблеточки», у 2024 році середній чек допомоги одному постраждалому населеному пункту склав 47 грн від кожного українця, а потреба становить щонайменше 250 грн.
Пов’язані матеріали
Для розуміння ширшого контексту подій на Південнобузькому напрямку і ситуації в Україні варто також ознайомитися з нашими матеріалами:
- Працюємо в кризу: як зберегти бізнес і спокій у 2026 році
- Зеленський: рішення щодо армії напрацюють, Ставка збереться в понеділок
Часті запитання (FAQ)
Де знаходиться село Микільське?
Микільське розташоване у Великоновосілківській громаді Волноваського району Донецької області, на лівому березі річки Каратиш. Село межує із Запорізькою областю і до 2022 року мало близько 1300 жителів.
Коли Микільське було окуповане?
Село перебувало під російською окупацією з вересня 2022 року до кінця березня 2023 року. Після контрнаступу ЗСУ на Запорізькому напрямку Микільське було звільнене і повернулося під контроль України.
Скільки людей загинуло в Микільському під час війни?
За офіційними даними Донецької ОВА, у 2022–2024 роках у селі загинуло 9 цивільних, ще 12 отримали поранення. Більшість загиблих — від артобстрілів та мін після деокупації.
Чи можна відвідати Микільське?
Відвідування села обмежене з міркувань безпеки: лінія фронту залишається близько, тривають обстріли і розмінування. Для волонтерів і журналістів потрібен дозвіл військової адміністрації Великоновосілківської громади.
Які організації допомагають Микільському?
Допомогу надають ДСНС, ЮНІСЕФ, Міжнародний комітет Червоного Хреста, фонд «Повернись живим», Карітас Україна та Данська рада у справах біженців. Координує роботу Донецька обласна військова адміністрація.
Чи планується відновлення Микільського?
Так, село включене до проєкту «ReBuild Ukraine». План передбачає відбудову 50 будинків, школи, водогону і сонячної електростанції до кінця 2026 року за умови стабілізації безпекової ситуації.
Чим Микільське відоме до 2026 року?
До повномасштабного вторгнення Микільське було типовим аграрним селом із школою, фельдшерським пунктом і сільгосппідприємствами. Воно не мало туристичних пам’яток, але було важливим осередком місцевого самоврядування у Великоновосілківській громаді.
Як я можу допомогти жителям Микільського?
Найефективніший спосіб — фінансова підтримка перевірених фондів, що працюють у Великоновосілківській громаді, або інформаційна підтримка: поширення свідчень жителів допомагає фіксувати воєнні злочини і прискорює судові процеси.
Чи визнано події в Микільському воєнними злочинами?
Прокуратура Донецької області відкрила понад 30 кримінальних проваджень за фактами подій у селі, частина з них увійшла до матеріалів, переданих до Міжнародного кримінального суду у справі щодо вторгнення Росії в Україну.
Що буде з Микільським у 2026 році?
Залежно від безпекової ситуації, у 2026 році має розпочатися відновлення житла і критичної інфраструктури. Водночас, за оцінками аналітиків ГО «Центр стратегічних досліджень», близько 30% українських сіл, подібних до Микільського, можуть бути визнані такими, що потребують повної перебудови, а не відновлення.
Залишити відповідь